ОмскАвтоСклад

Залиманська сільська рада Балаклійського району

Головна

Залиманській сільській раді підпорядковані три населені пункти: 

село Залиман, село Норцівка та село Мирна Долина.

Площа населених пунктів: с.Залиман-273,5га, с.Норцівка-71,1га, с.Мирна Долина-21,0га.

Загальна кількість населення 1000чол.

Село Залиман розташоване на правому березі  річки Сіверський Донець. 

До районного центру м.Балаклія- відстань 21 км,  до залізничної станції Савинці на  лінії Харків-Ізюм 2 км.

 

Історична довідка :                                                                                                                      У 1671 році переселенцями із правобережної України було засновано козачий хутір Залиман.  Назва пішла від слів, які використовували коли питали де розташований хутір- «за лиманом».   

Скрутно було жити далеким нашим предкам-слов’янам у степах майбутньої Слобідської України під загрозою нападу кочівників. Але вони все ж таки залишились тут до ХІІІ столітя, до нашестія Батия. 

Монголо-татарська навала знищила частину місцевого населення, а частину відтиснула на північ, міста і села зруйнувала, і місцевість являла собою «дике поле», що перетворилось у пасовиська для табунів. 

Дніпровські козаки, тіснені польським шляхетством, почали переселятися на ці землі у 1617р., так стали виникати слободи. З дозволу російського уряду значна група переселенців прийшла на чолі з Яковом Степановичем Черніговцем і оселилась на Дінці біля річки Буликлейки (1663рік) заснувавши місто. На правому березі  річки Кам’янки, при впаданні річки Теплянки, були засновані Савинці (тут був татарський перелаз через Дінець, а Савинська сакма служила одним із торгівельних шляхів татар в Росію). 

Під керівництвом Гаврила Могилки повинні були збудувати укріплення на березі річки Сіверський Донець. Татари грозилися спустошити Савинці (1673р.). Наказний полковник  Гаврило Могилка   писав воєводі Борису Шереметьєву, «орда большая пришла к Донцу меж Изюмом и Савинскомь» (7.6.1680).                                                                                                                         Отже вся територія козачого хутора Залиман була зайнята татарами. Героїчну боротьбу вів Гаврило Могилка (1688-1736). Дуже потерпіли від набігів Савинці, Залиман, Куньє, Левківка і другі слободи. Ці слободи входили в Ізюмський уїзд.      

       До революції  село Залиман було бідне батрацьке село, кращі землі посіли  куркулі, а решта – не втішала залиманчан своїми дарами.  Радянська влада встановлена в грудні 1917року. У 20-х роках біднота утворила комітет незаможних селян, де головою був обраний Довгополий Вуд Дмитрович, а в 1926році-товариство для спільного обробітку землі (ТСОЗ), яке в 1928 році стало комуною «Вартова».  Через 2 роки з цієї комуни утворилось 6 колгоспів: «Червоний Залиман»,  «Задонецький», «Широчанський», «Заярський», «Заповіт Леніна» та «Зелений луг». У 1933році всі господарства об’єднались в одне – «Заповіт Леніна». Назва його збереглась до 2000року.

Село постраждало людини внаслідок геноциду українського народу,проведеного урядом СРСР в 1932-1933 роках, кількість документально встановлених жертв у Залимані та Норцівці  — 134  людини.

22 червня 1941 року почалася війна, більшість чоловіків пішли на фронт. При підході нацистів близько 10% населення було евакуйовано на схід країни.А жінки,люди похилого віку і діти брали активну участь в укріпленні оборони. В жовтні 1941 року велися бої в населеному пункті, і село було окуповане по лютий 1943 року. Воно було спалене. Становище населення було важким. Німецькі загарбники жорстоко знущались над жителями села. Сім чоловік було розстріляно без причин, нацисти катували людей, вивозили на каторгу в Німеччину, частина з них не повернулась.

  Під час німецько-фашистської окупації село було майже повністю знищено, за нього йшли жорстокі бої, бо знаходилось воно  на Залиманському плацдармі. На честь загиблих за звільнення села від гітлерівців на його території встановлено два пам’ятники. 

Видатні земляки:                                                                                                         

Видатний земляк Костянтин Архипович Краснокутський-герой Радянського Союзу.

Народився в1914році в селі Залиман. З 1927року по 1936рік  жив у с.Першотравневе  Вишнівської сільради. В 1936 році був призваний в ряди  Радянської армії, з якою зв’язав усе своє життя. Ще бувши рядовим бійцем, молодшим командиром, він брав участь в розгромі японських імперіалістів на Халхін-Голі. Закінчивши бронетанкове училище, став офіцером,брав участь у визвольному поході в Західній Україні, учасник боїв з білофінами.

Безмежну відвагу Костянтин Архипович проявив в роки Великої Вітчизняної війни. Сорок три рази ходив в танкові атаки на ворожі укріплення. Під ударом його танків валилась «прославлена» ворожа оборона на річці Нарев. Шлях його стрімкого руху до лігва фашистського звіра був усіяний трупами ворожих солдат і офіцерів, а також знищеною технікою. За відвагу і мужність він був нагороджений трьома урядовими  нагородами. Чотири рази був поранений, але незмінно повертався в стрій, в рідну частину, де виріс від командира танку до кращого командира бойової роти. 

Його бойові подвиги увійшли в історію бойового шляху, як одна з славних сторінок.

Останній бій капітан Краснокутський провів 14 січня 1945 року в якому він знищив своїм танком 150 солдат  і офіцерів противника, 17 кулеметів, 10 мінометних батарей, 6 протитанкових гармат. Дорого коштувало фашистам життя героя. Стікаючи кров’ю, він мужньо вів своїм  особистим прикладом танки вперед і героїчно загинув в своїй бойовій машині зі словами на устах: «не баріться, вперед!».

   29 червня 1945 року Указом Президії Верховної Ради СРСР капітану Костянтину                                 

Архиповичу Краснокутському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Славні родини:                                                                                                             

     Славні родини, були відзначені державними нагородами:

     Орденом Жовтневої революції- Савченко Віктор Федорович.

     Орденом Трудового Червоного Прапора: Чередниченко Любов Тимофіївна,   

     Косенко Галина Андріївна, Чередниченко Олександра Федорівна, Чередниченко 

     Семен Іванович, Савченко Віктор Федорович, Таран Іван Максимович, Іщенко 

     Андрій Микитович.  

     Орденом знак пошани: Виродов Іван Петрович, Роменська Марія Миколаївна,    

     Пшеничний Михайло Овсійович.

Сучасність населеного пункту:      

Після реформування колгоспів та розпаювання земель колгосп «Заповіт Леніна»          

перейменували в КСП «Заповіт Леніна»-1994рік, а в 2000році ТОВ «Залиманське» стало правонаступником КСП «Заповіт Леніна». Головою колгоспу з 1983 року працював  Іващенко Петро Єгорович. В 2006році ТОВ «Залиманське» майже закінчило своє існування, зараз іще йде процес ліквідації. 

Пізніше були створені приватні підприємства «Агрофірма «Меліса» та ПП «Фельдграу».

На даний час землі Залиманської сільської ради обробляють товариства «Савинці-Агро» та «Агросвіт-Савинці».  

Тваринництво, яке раніше було в ТОВ «Залиманське» зараз повністю відсутнє, хоча можливості для утримання тварин найкращі, тому що в поймі річки Сіверський Донець багато заплавних луків для випасання худоби, в достатній кількості сінокосів.

       В с.Залиман працює Залиманська ЗОШ, будинок культури, бібліотека, ФАП, кафе та три приватних магазини.  В с.Норцівка працює ФАП, продуктами харчування населення  забезпечує автолавка. Завдяки Норцівському лісництву частина людей має постійну роботу. Із-за низької народжуваності  в с.Залиман було закрито дитячий садок. Більшість молоді не маючи змоги знайти роботу в рідному селі виїздить до міста, а  в селах залишаються одні пенсіонери. Щоб відновити нормальне життя в селі, необхідно забезпечити людей роботою, відновити соціальну сферу, яка майже перестала існувати.                                                                                                                         Села Залиман та Норцівка розташовані біля річки Сіверський Донець, навколо них ростуть хвойні та листяні ліси, місця ці ніби створені для відпочинку людей, тож в перспективі можливо організувати бази відпочинку, створити умови для зеленого туризму.